У територіальних землях Німеччини власники заїжджих дворів платили мито за дозвіл проводити танцювальні розваги на своїй території. Як правило, розмір оплати залежав від кількості танцюристів. Трактирщики зазвичай передавали суму, накладену на них як на платників, танцюристам, якщо плата за танці не була раніше внесена кожним танцюристом відповідно до указу. Часто податок також стягувався з місцевих танцюристів, а також танцюристів, які приїхали з інших місць. – Відповідна постанова Гессен-Дармштадта від 29 червня 1751 року гласила: “Євреї мають у майбутньому… платити подвійну плату за танці, згідно з вищезгаданим тарифом”. – Див. дзвіночок для жебраків, гроші за бочковий орган, плата, гроші за весільний стіл, гроші за церковну концесію, гроші за музику, плата за веселощі, гроші за терпимість, гроші за щадіння.
Увага: Фінансова енциклопедія захищена авторським правом і може бути використана лише з метою без спеціальної згоди!
Univerzitný profesor Dr. Gerhard Merk, Dipl.rer.pol., Dipl.rer.oec.
Profesor Dr. Eckehard Krah, Dipl.rer.pol.
E-mailová adresa: info@jung-stilling-gesellschaft.de
https://de.wikipedia.org/wiki/Gerhard_Ernst_Merk
https://www.jung-stilling-gesellschaft.de/merk/
https://www.gerhardmerk.de/